Планування курсу«Іноземна мова наукової комунікації» базується на визначенні вимог ринку праці, аналізі документів, що узагальнюють вимоги до змісту освіти та навчання та відображають соціальне замовлення на фахівця. Для майбутних фахівців немовного профілю ставляться конкретні вимоги щодо їх підготовки у вигляді системи знань, навичок та вмінь.
Кінцеві вимоги курсу передбачають відповідно до академічних та професійних потреб і контекстів вміння підтримати бесіди на загальні та професійні теми, реалізувати в ситуаціях усного спілкування всі основні комунікативні наміри (встановлення контакту, з’ясування точки зору, висловлення своєї оцінки, згода/незгода, спонукання/прохання, запит тощо); виступати із заздалегідь підготовленими повідомленнями, презентаціями в ситуаціях офіційного характеру, на конференціях, викладати інформацію логічно і чітко, говорити без спеціальної попередньої підготовки, вміти аргументувати свої мовленнєві дії; розуміти на слух повідомлення на професійні теми, розуміти суть та деталі інформації при її сприйнятті; опрацьовувати літературу за фахом, вміти працювати з довідковою літературою, а також цитувати першоджерела адекватно ситуації тощо. В курсі аспіранти навчаються не тільки сприймати і розуміти інформацію, передавати її, а й систематизувати отриманні знання, виділяти головне, відхиляти другорядне, обґрунтовувати свої дії, що відповідає змісту їх професійної підготовки.
Нагальна потреба, що існує в висококваліфікованих спеціалістах, які б адаптувалися до зростаючих потоків інформації, орієнтувалися в глобальних проблемах економічного та наукового розвитку світових господарських зв’язків, питаннях інтеграції України у систему міжнародного поділу праці, без допомоги перекладача самі дізнавалися з першоджерел, що відбувається у світі в відповідних галузях науки, техніки та виробництва, чітко, послідовно та логічно висловлювали свої думки та переконання, аргументовано вели плідні дискусії, вимагає змін в методиці навчання іноземних мов.
Отже, зміст навчальної дисципліни «Іноземна мова наукової комунікації» має визначатися комунікативними та пізнавальними потребами майбутніх науковців.
Об’єктом вивчення є іноземна мова для наукової комунікації на основі соціально- політичних, загальнонаукових та фахових текстів за спеціальністю аспіранта в усній та письмовій формах, способи їх передачі, методи обробки інформації, особливості професійної комунікації іноземною мовою з питань наукового дослідження.
Предмет вивчення – система комунікацій іноземною мовою (фонетика, лексика, граматика), види мовленнєвої діяльності (читання, аудіювання, говоріння, письмо).
- Кваліфікаційні вимоги до здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії в аспірантурі.
Згідно з Національною рамкою кваліфікацій, науковець такого рівня має набути здатність до критичного аналізу прочитаної іншомовної літератури, спілкування в діалоговому режимі іноземними мовами з широкою науковою спільнотою та громадськістю в певній галузі наукової та професійної діяльності, а також оприлюднення іноземними мовами результатів дослідження у рецензованих національних або міжнародних виданнях.
Практичне володіння іноземною мовою у рамках вивчення навчальної дисципліни передбачає набуття компетентності у різних видах мовленнєвої комунікації, які дають можливість:
– робити повідомлення і доповіді іноземною мовою на теми, пов’язані з науковою роботою аспіранта (здобувача);
– здійснювати професійну комунікацію на теми, пов’язані зі спеціальністю.